Skip to content
Додому
Весна надій і тривог Друк
Понеділок, 07 квітня 2014, 16:33

У будні та на свята в громадських місцях села Нововознесенського Високопільського району на Херсонщині - малолюдно. Та це й не дивно: дорослі садять картоплю та іншу городину,причепурюють оселі й садки, а діти їм у цьому допомагають. Якщо наприкінці минулого року на сотнях гектарів землі села ще так-сяк господарював СТОВ «Колос»,то згодом найцінніше багатство – земля - безболісно перейшло в мозолисті руки 314 селян-одноосібників та кількох фермерів.

- Ми читали в газетах і бачили по телевізору, як подекуди на Херсонщині та інших регіонах держави розпаювання угідь сільськогосподарського призначення проходило болісно, з грубим порушенням діючого законодавства, погрозами, фізичними розправами, не обійшлося й без судової тяганини. На щастя, у нас кожен власник земельного паю може господарювати на власний розсуд, - розповіла землевпорядник Нововознесенської сільради Наталя Шолох (на фото).

– За селянами-одноосібниками закріплено майже 1800 га землі, а земельна частка в середньому складає понад 5 га. Радують око 974 гектари озимих пшениці та 200 га ячменю. Якщо погода не підставить підніжку, то матимемо хліб і до хліба. Цьогорічна весна стала для наших хліборобів весною надій і тривог. Наші поля та вулиці не заростатимуть карантинними рослинами, хоча доведеться всім добре попрацювати.

Останні роки СТОВ «Колос» ледве трималося на плаву. Левова частка вини у селянських негараздах лягає й на титулованих столичних натхненників та організаторів недолугого реформування аграрного сектору економіки. Непомірна дорожнеча енергоносіїв, сільськогосподарської техніки, запчастин, міндобрив, насіння, а також аж занадто високі ставки на банківські кредити – все те, що необхідне для нормального функціонування господарства, в корені знищило не лише «Колос», а й сотні й сотні інших сільгосппідприємств. Лише базовому господарству окремо взятого села під силу вирішення невідкладних питань у всіх сферах  – освіті, медицині, культурі, спорті, побуті. соціальному захисті ветеранів війни та праці, багатодітних сімей та інших категорій населення.

-У програмі соціально-культурного розвитку нашого села на 2014 рік передбачені вирішення як першочергових, так і поточних проблем, - не перебільшила секретар сільради Лілія Бедринець (на фото). – Нам зараз необхідно закупити прилади обліку води для свердловин нашого та сусіднього села Добрянки. А це – 6 тис. гривень. На весняне санітарне очищення територій та кладовищ у Нововознесенському, Костирці й Добрянці також потрібні кошти. Вся наша надія на громаду, фермерів і приватних підприємців. Нам завжди готові подати руку допомоги ФГ «Олена» ( Володимир Заєць), «Золотов» ( Володимир Золотов), ПП Олександр Колива , Віктор Хоменко та інші.

Це вони надали фінансову підтримку в придбанні насосу для подачі питної води в житла Нововознесенського. А селянин-одноосібник Сергій Бедринець безкорисливо підсобляв на очистці доріг від снігових кучугур.

Напевне в нашій області набереться небагато дитячих дошкільних та позашкільних  закладів, у яких досі нема комп’ютерної техніки та не налагоджено спілкування у Світовій електронній павутині,та, на жаль, нововознесенський дитсадок «Сонечко» поки що серед них. Виявляється, причина штучна: казначейство з невідомих причин не дає зелене світло на отримання в банку коштів.

- Кілька днів тому нашу сільраду вже підключили до інтернету, а щоб забезпечити дитсадок комп’ютером. необхідно витратити 4 тис. гривень, -  констатує голова сільради другого скликання Валентина Черненко. – Кошти на банківському рахунку є, та поки що отримати не можемо. Не завадило б замінити в дитсадку й напівавтоматичну пральну машину на більш сучасну, та й це поки що недосяжно. Зараз наші депутати, суб’єкти підприємницької та господарської діяльності, ветерани праці, педагоги та школярі докладають немало зусиль, аби перетворити рідне село на справжню степову квітку. Для цього необхідно не лише подбати про охайні громадські місця та вулиці, веселкові квітникові клумби, а й привести в належний стан наші святині – пам’ятники героям війни у селах Костирці та Нововознесенському. Це все буде зроблено до травневих свят. Надію покладаємо й на щедрих серцем жителів сіл, підприємців, фермерів – усіх, хто не байдужий до корисних справ. Якщо скажу, що в нас нема труднощів та негараздів – ніхто не повірить!Але не варто занадто драматизувати та опускати руки. У наших трьох селах живуть працьовиті люди, справжні патріоти. Такими ж батьки виховують і своїх діток. І в цьому їм надійною опорою служать працівники дитсадка «Сонечко» і Нововознесенська ЗОШ (директор депутат Високопільської районної ради Лілія Ганжа). Дуже нас хвилює стара, як світ, болюча проблема: приміщення колись красивого будинку культури в аварійному стані,та коштів на капітальний ремонт катма. А наше село багате самобутніми талантами.

Може, нова влада та столичні народні обранці повернуться обличчям до сільських проблем «з бородою»?

Малечу ніжністю й турботою оточують завідуюча дитсадку Лілія Шпіра, вихователька Галина Коваленко, її помічниця Наталя Сільченко, куховарка Катерина Голіней, техпрацівники Сергій Статі та Іван Голіней.

- Моїй донечці у «Сонечку» дуже добре! – відгукнулася одна з молодих мам, котра не захотіла, аби її прізвище називали в газеті. – Від імені батьків усіх майже 20 вихованців дитсадка позитивно оцінюю працю педагогів та обслуговуючого персоналу. Якщо відверто, то не щодня наші дітки вдома їдять такі смачні перші та другі страви, як там. Не кожна молода мама може дозволити собі завжди купити для дитинки бананів, яблук, фруктових соків. А в дитсадку фруктову смакоту подають до дитячого столу щодня! На власні очі бачила це!.

Харчування, навчання і дозвілля маленьких хлопчиків та дівчаток у сільського голови  Валентини Черненко та депутатів на особливому контролі. Інакше й бути не може. Адже з державної казни щорічно виділяються чималі кошти, і їх слід витрачати не тільки за прямим призначенням, а й раціонально.

- Напишіть у газеті, що хоча у нашому селі від громадського тваринництва давно не залишилося й хвоста, а зате в домашніх селянських господарствах утримують 304 голови ВРХ, з них – 200 дійних корів, -  констатувала Лілія Бедринець замріяно подивившись у чисте вікно, за яким буяє весна в своїй красі й величі. – У нас уже кілька років працює пункт прийомки молока. Цією корисною для власників корів справою займається підприємець  депутат сільради Світлана Ковбаса.

- А скільки заводчани платять за літр зданого парного молока?-  уточнив у сільського посадовця автор цих рядків.

- Повірте, ніхто б задарма не віддав молоко! –з гідністю відповіла пані Лілія. -  Це раніше заїжджі комерсанти могли скупити свіже молоко та іншу сільгосппродукцію задешево, а тепер селянин навчився добре рахувати зароблену тяжкою працею копійчину. За літр парного молока власник корови отримує не менше 3,6 гривні. Свіжі гроші ще нікому не стали зайвими. Тримати корову важко, та гірше, коли вдома нема ложки молока. У магазинах та на ринках молокопродукти коштують недешево, та й невідомо, що там підмішали…

До нашої розмови долучилася землевпорядник Наталя Шолох.

- Якщо добре вродить збіжжя, то будемо з пишним короваєм і не зміліє молочна ріка, -  переконана пані Наталя. – Недорід ранніх зернових нам не загрожує, якщо небо змилостивиться та підуть рясні весняні й літні дощі. У своєму розпорядженні ковалі достатку мають 37 тракторів, 7 зернозбиральних комбайнів, 9 вантажівок, достатньо причіпного інвентарю. І найголовніше – минулої осені наші хлібороби заклали міцний фундамент під майбутній урожай та не дали на полях розкошувати мишоподібним гризунам та іншій ненажерливій напасті.

Хотілося нам почути й «непричесані» відгуки про стан справ у віддаленому від мегаполісів селі.

- Гадаю, ідеалізувати ситуацію не варто, - сказав у розмові один із колишніх механізаторів СТОВ «Колос». – У нас є працездатні люди, та нема постійної роботи. Передаю вітання Високопільському сільському споживчому товариству: давно пора  «розконсервувати» ще один магазин. Правда, там обіцяють це зробити, та коли?! Якби сільгоспвиробник за «драконівські» відсотки не отримував банківські кредити, то й ситуація у нас стала б кращою. Селяни-одноосібники торік намолотили з гектара озимої пшениці по 15 центнерів, а соняшника -20. А у фермерів своя арифметика: точних даних у мене нема! Дуже переживаємо, аби на рідну землю чорним круком не увірвалося лихо. У кожного ж діти та внуки…

Цей весняний день став напрочуд погожим і теплим. Біля багатьох ошатних  осель де-не-де пустили ніжні листочки деревця й кущі. В око впало, як на чималенькому клаптику городу дружно працює, не розгинаючи спин, ціла родина: бабуся, батьки й трійко дітей-підлітків.

Напевне і їм, як і мільйонам українців, добре відома народна приказка: «Весняний день годує цілий рік». Іншого нам не дано!

МИКОЛА ГУРЕПКО, спеціальний кореспондент Херсонської обласної газети «Новий день».

Дорогі високопільці! Передплачуйте та читайте незалежну газету Херсонщини «Новий день»! Її  редагує досвідчений і авторитетний головний редактор, заслужений журналіст України Анатолій Володимирович ЖУПИНА.

Фото автора.

 

 

 

 

 

 


А ти передплатив газету?

Районна газета

Передплатний індекс - 61667
Будь в курсі новин!

_______________

Офіційні сайти

Besthosting


Найновіше