Skip to content
Додому
Дороги, які ми обираємо (КВН-проект на Донбасі очима нашого земляка) Друк
Середа, 15 липня 2015, 09:34

 

Пролог.
У житті будь-якої людини час від часу настає момент, коли доводиться вирішувати проблему вибору. Більшість рішень для неї стає справою побутовою, але виникають ситуації, від яких залежить не лише її майбутнє, а і майбутнє її рідних та близьких, а часом і майбутнє Батьківщини... В надскладний для країни час нерідко й визначається хто є хто? Таким собі "моментом істини" і став проект "КВН проти ненависті", який спільними зусиллями задумали, організували і провели Міністерство молоді та спорту України та Асоціація "КВН України". Його суть полягала в тому, щоб відвідати і надати моральну підтримку людям, які мешкають в прифронтовій зоні, на звільнених територіях в містах Донбасу. Вкотре показати, що переважна більшість людей зі всієї України не байдужі до трагедії своїх земляків з Донеччини та Луганщини, і що серцем і душею українці відчувають біль і тривогу за ту біду, яка прийшла в наше життя.
***
До благодійного проекту було включено не лише теплі слова, а й до дрібниць продумана програма, з якою її учасники мали відвідати міста Донецької (Краматорськ, Слов'янськ, Святогірськ) та Луганської (Рубіжне, Сєвєродонецьк) областей. Звичайно, що "козирною картою" в афіші всіх заходів був виступ команд з Асоціації "КВН України". Але не лише гумор знаходився в арсеналі гуманітарних волонтерів. Цікаві флеш-моби, тренінги, майстер-класи, прес-інтерв'ю передували концертам КВН. Щоразу перед початком в холах та на імпровізованих арт-майданчиках на глядачів чекали творчі сюрпризи! Це і показ роликів із кращих робіт команд КВН, які у рамках відео-проекту "Все буде добре!" демонстрував Олександр Шемет. Прихильники фотомистецтва з великою цікавістю переглядали світлини фотографа Асоціації Сергія Денисенка. Він презентував глядачам колекцію своїх робіт під об'єднавчою назвою "Позитив". І справді зі світлин до відвідувачів виставок посміхалися герої КВНівських дійств, що насправді справляло позитивне враження від побаченого.



Не оминув увагою проект і прихильників робіт майстрів олівця та пензля! В кожному із міст люди "на ура" сприймали виставку робіт художника-карикатуриста Василя Вознюка "No hate". Талант цієї людини на диво гармонійно переплітається із його скромністю і щирістю. А тому йому, колишньому воїну-інтернаціоналісту, було цікаво знайти стежку до сердець людей, які потерпають від теперішньої війни, і подарувати створеними ним роботами радість відвідувачам експозиції! В кожен твір він вкладає частку своєї душі. Можливо тому його малюнки однаково цінні як в будинках королівських сімей Європи, так і у малюків, які отримують їх постійно в подарунок від художника Асоціації "КВН України" на різних дитячих фестивалях КВН. Варто згадати, що і в підготовчий період Василь плідно попрацював і над декораціями, і над афішами, і над оформленням літературних КВН-видань, які у великій кількості благодійно потрапили до рук пересічних людей під час поїздки. А копії робіт Василя Вознюка були безкоштовно передані мешканцям кожного із відвіданих нами міст на добру згадку як символ надії на те, що все у них невдовзі обов'язково буде добре!



***
Ну, а тепер про головних діючих осіб проекту! Чому головних? Тому, що такі закони і реалії жанру. Адже саме ті, хто виходить на сцену і працює на концертах, даруючи глядачам посмішку, гарний настрій та радість, стають улюбленцями публіки і запам'ятовуються... Це їм аплодують, їм вдячні, у них беруть автографи і з ними фотографуються після закінчення дійства... Будемо відверті, вибір команд для таких гастролей був чи не найважчим у ланцюжку підготовки. По-перше, хотілося якомога яскравіше представити географію прописки команд-учасниць зі всієї України. І, звичайно, відібрати та задіяти для запланованого благодійного марафону кращих з кращих! Ну, і не менш важливо – створити дружній колектив для поїздки, на плечі якого можна було б сміливо покласти не простий тягар відповідальності, доручити корисну справу. Врешті решт, географічно Асоціацію на маршруті представляли її осередки із 14 (!!!) областей України. Що ж стосується складу, то у його формуванні зіграли роль фактори політичної нестабільності, невизначеності, та й просто душевної тривоги. Десь за дітей перестрахувалися батьки, десь керівництво закладів, десь втрутилися у справу тривожні плітки... Але це ніяк не стало перешкодою для головної ідеї. На заміну одних команд прийшли інші, їх колеги по сцені.
***
Старт було призначено в столиці. Там і зібрався "кістяк" проекту на чолі із оргкомітетом. Відразу у двоповерховому автобусі почалася підготовка до виступів, переглядалися плани заходів, обговорювалися творчі питання, редагування команд... Стало зрозумілим, що всім, хто сміливо вирушив у поїздку, задумане дійство є дуже цікавим, що всі патріотично налаштовані і розуміють, яку відповідальну місію їм доручила держава. Сам проект мав багато родзинок, а також сміливих рішень. Наприклад, що у кожному із міст, куди мали приїхати гастролюючи команди КВН, до них приєднувалися місцеві команди, які теж ставали повноправними учасниками гала-концертів. Сміливістю було й те, що поряд із перевіреними "бійцями", ветерани сцени частину в програмному концерті довіряли і дебютантам подібних шоу. Тож було і кому передавати досвід, і кому вчитися майстерності гри. У будь-якому випадку, поїздка запам'яталася всім!



***
На шляху до місця призначення автобус мав декілька нетривалих зупинок. Перша – Лубни - місто в Полтавській області, яке давно співпрацює з Асоціацією "КВН України". Тут традиційно організовано і гостинно делегацію зустріли і нагодували обідом. В черговий раз було приємно відвідати (нехай несподівано і лише на декілька хвилин) знайоме місто і побачити давніх друзів – Олександра Іващенка та Світлану Скибу. Поспіхом дякуємо їм за щедрість душі і знову поспішаємо на маршрут... Минають години, стрімко залишаються позаду автобуса кілометри стрічки доріг. Колектив по ходу поповнюється новими і новими учасниками, яких попутно підбираємо у Полтаві та Харкові.
***
Графік виступів дуже щільний. Якщо ще враховувати довгі переїзди, то на відпочинок часу взагалі залишалося обмаль. Першим нас приймає Краматорськ. Місто "розфарбоване" в жовто-блакитні кольори, з великою кількістю державних прапорів на електричних стовпах, установах міста, балконах... Центральна площа міста вже позбулася пам'ятника вождю світового пролетаріату, але схоже, що цієї втрати ніхто не помічає. Люди вже звикли. Натомість величезна кількість голубів спокійно і гордо окупувала центральну частину міста і не відмовляла собі в задоволенні покуштувати крихти із рук прибулих гостей. Подумки хотілося, щоб ці представники фауни, яких вважають птахами миру, якнайшвидше здійснили свою місію і мир прийшов у кожен куточок Донбасу.
Оперативно в місцевому Палаці культури та техніки НКМЗ налаштували апаратуру, оформили сцену, провели репетиції і ось перший концерт розпочався. Ведучі, україномовна Ольга Виговська та російськомовний Василь Крайняй запрошують учасників на сцену!



Діючий Чемпіон Асоціації "КВН України" – команда "Ильича-ча" (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча) дає, як і личить чемпіону, гарний драйвовий старт. Досвідчений колектив відразу "завів" публіку, і якщо в когось до цього були сумніви щодо теплого прийому, то вони відразу відсіялися. Глядачі схвильовано, щиро, душевно сприймали виступи всіх команд. Одна за одною на сцені показують свою майстерність "Збірна Ч" (збірна із команд Черкаської області), бронзовий призер Студентської ліги 2014 року "Напролом" (Харківська зооветеринарна академія), місцева команда – збірна Краматорська... З великою цікавістю в залі зустріли команду Донецького національного університету з Вінниці! Саме так, я не помилився. Університет, який тимчасово переїхав із Донецька у Вінницю, теж представляла команда КВН, і це додавало справі довіри і надії на майбутнє. Бурхливими оплесками закінчували свій виступ ветерани сцени – учасники команди "7*Я" із Чернігова. Досвідчені володарі Суперкубку і Кубку КВН України 2014 року швидко знайшли "спільну мову" із присутніми в залі і довели, що недарма на сьогодні володіють престижними титулами! Ну, і звичайно, гордість та краса проекту – "Девчонки из Житомира"! Королеви програми! Команда, яка володіє двома КІВІНами музичного фестивалю КВН в Юрмалі, як завжди відпрацювала (якщо цей термін допустимий до тих виступів, які начебто неймовірно легко даються дівчатам) свою частину. І це стало найяскравішим кульмінаційним моментом у програмі. Все вдалося! Команди під спів фінальної пісні з'являються на сцені із маленькими жовто-блакитними прапорцями і великими прапорами держави та Асоціації "КВН України". Перший млинець не вийшов глевким. Та головне, що на обличчях присутніх людей читалася велика радість і подяка. А в наших – гордість за чесно виконану справу.
Необхідно відмітити, що і на всіх наступних концертах все було традиційно чемно, щиро і святково. Крім виступів команд у програмі брав участь і артист оригінального жанру ілюзіоніст Валерій Городничий, який на очах зачарованої ним публіки у кожному місті творив справжні дива, знову і знову вводячи публіку в чарівний світ мистецтва ілюзії та фокусів.
***
Надалі я вже не буду звертати увагу на перебіг подій на самих концертах. Вони пройшли в п'яти містах і всі з великим успіхом, а обидві сторони цього дійства отримали велике моральне задоволення і незабутні враження. Але зупинюсь я не деяких фактах, які залишилися поза офіційною і обов'язковою програмою проекту. І нехай те, що я опишу це лише мої особисті думка та враження, але сподіваюся, що їх поділяють і підтримують інші мої колеги, на яких деякі факти нашої подорожі справили таке саме враження як і на мене.

Краматорськ. Це місто стало 75-м (!!!) у списку всіх міст, в яких за двадцять років Асоціація "КВН України" проводила свої заходи. Це так, для статистики. Коли концерт було закінчено і всі декорації завантажили в автобус, а учасники проекту вже готувалися від'їжджати, до нашої делегації несподівано підійшла незнайома жіночка і протягнула шумному натовпу гастролерів чималу торбину з цукерками. Звичайно, що її поява спочатку була незрозумілою, але вже через декілька секунд все стало ясно. Незнайомка попросила всіх КВНщиків солодощами пом'янути її сина, який загинув вже під час цієї війни. Він пішов із життя надто рано! Степан Чубенко був випускником 12-ї місцевої школи і грав у КВН за одну із команд Краматорська. Його понівечене тіло знайшли зі зв'язаними руками... Розповіла мама, що над її сином знущалися кремезні бойовики, які не могли пробачити хлопчині те, що він підтримував Україну і не відрікся від Батьківщини до останньої хвилини свого життя...



І як справжнього героя, і як колегу по грі КВН, всі команди стоячи нагородили її сина аплодисментами на знак шани і віри в те, що його смерть не стане даремною і мир назавжди пануватиме на вулицях його рідного міста. Ми від'їжджали, а у багатьох на очах блищали неприховані сльози. Навіть важко було уявити цю зовсім нестару і привітну жіночку, яка схилятиметься все своє подальше життя над могилкою із табличкою "Степан Чубенко. 1997-2014".

Святогірськ. Аж ось і адреса № 76! Поки що це остання цифра в даних підрахунках, бо в трьох наступних містах Асоціація "КВН України" вже побувала в попередні роки та відмітилася іграми КВН і концертними виступами. Щоправда, було це датовано років з десять тому, що не зайве свідчить про давні історичні та тісні зв'язки у проведенні спільних проектів в Донецькій та Луганській областях. Та повернемося в сьогодення.

Над містом вдень, немов потойбічні сили накликали темряву, наповзли хмари, і нескінченний дощ ставив під сумнів виступ, який було заплановано в кіноконцертному залі Обласного дитячо-молодіжного санаторно-оздоровчого комплексу "Перлина Донеччини". Та хіба якась злива зможе завадити і стати на шляху до творчого єднання тих, хто на сцені і тих, хто прийшов на них подивитися. В залі було багато дітей і виникали деякі побоювання, як малеча сприйматиме виступи дорослих команд КВН. Терміново довелося командам вносити корективи у свої виступи і відчутно відкоригувати вже до цього "відшліфований" загальний сценарій концерту. Але даремні були наші хвилювання та побоювання. Чергова зустріч з глядачами перетворилася в імпровізований Театр юного глядача. Діти, які останнім часом відчули на собі всі жахи війни, трагедію втрат, все рівно залишилися дітьми. А тому, підтримували виступаючих протягом усього концерту однаково нагороджуючи гостей оплесками як за дотепні жарти команд КВН так і за фокуси ілюзіоніста, які нікого не могли залишити байдужими.



Але був в цей вечір у них і свій улюбленець. Їм став Артем Широкий із команди "7*Я". Під час виконання однієї із пісень він спустився в зал, чим приємно шокував публіку. Із усіх куточків залу до нього почали підбігати юні глядачі, щоб потиснути руку або торкнутися Артема. Той щедро плескав по протягнутим до нього дитячим долоням і в цю мить щиро вірилося, що Широкий – це відомий казковий персонаж! Ну, майже справжнісінький Карлсон!
***
Цей вечір подарував ще одну цікаву зустріч. Ми познайомилися із господинею "Перлини Донеччини" Людмилою Олександрівною Кравчук. Директор цього райського дитячого куточка невпинно розповідала про історію комплексу, про його минуле і теперішнє, а потім особисто провела по ньому екскурсію і показала нашій делегації все, чим "Перлина Донеччини" гордиться! А подивитися тут дійсно є на що! Починаючи від футбольного майданчика, яким може похвалитися не кожен обласний центр, до Будинку дитячої творчості, де діти у вільний час займаються у гуртках. Малювання та випалювання, технічні та спортивні секції, танцювальна зала та клуб "Що? Де? Коли?", бібліотека та костюмерний цех... В цьому аспекті малюкам можна лише по-доброму позаздрити. База для дозвілля дітей тут набагато краща, ніж у таборах "Артек" та "Молода гвардія". А ще вразило й те, що Людмила Олександрівна, ця прутка і гостинна господарка, вже 49 років (уявіть собі тільки!!!) стоїть біля керма цього комплексу. І багато з того, що мають дітлахи, тут придбано і збережено завдяки їй. Ну, і на останок! Пам'ятаєте минулорічну історію про приїзд в Україну лідера рок-групи "Машина часу" Андрія Макаревича і його виступ? Потім про це стільки брехливих репортажів показали недруги України, а самого Андрія на його батьківщині піддали ганьбі і зливі критики. Мовляв "продався", виступав перед "фашистами" (???)... Та насправді його "концерт" відбувся саме в "Перлині Донеччини", а "фашистами" були відпочиваючі діти із Донбасу! Сюди Макаревич приїхав із благодійною акцією, щоб підтримати дітей, навіть не взявши своєї гітари. Але на численні прохання малюків, і коли йому хтось із хлопчаків приніс інструмент, не витримав і виконав акустично для юних донеччан три пісні... (https://www.youtube.com/watch?v=ap7DGnMO8-0) Що було далі, я сподіваюсь, всі добре пам'ятають...

Сєвєродонецьк. Тут на наш приїзд чекали із нетерпінням. І це стосується не лише місцевих організаторів, але й пересічних мешканців міста, які вже так втомилися від війни і її наслідків, що просто мріяли про щось із колишнього мирного життя... Звичайно, що цим зв'язком з минулим і мав стати "КВН на колесах", про який людей повідомляли афіші. Ще до приїзду, із попередніх дзвінків було зрозуміло, що найбільше тут чекають на виступ славетних "Девчонок из Житомира". Справжні чоловіки залишилися чоловіками, не поскупилися і прийшли на концерт із букетами квітів! Концерт пройшов, як і попередні на високому рівні, але саме в Сєвєродонецьку житомирське тріо Маріанна Поплавська, Вікторія Сенкевич та Таміла Бутко були для присутньої публіки немов янголи, що спустилися з неба на землю, щоб підтримати людей, про яких здається забули багаточисленні представники культури і творчості... Так, тут сьогодні годі думати про значні гонорари. І хоча КВН – гра весела, але багато хто із публіки залишали залу із подякою і сльозами. Це були щирі сльози вдячності за приїзд, за цікаву програму, за людяність, і, мабуть, за повернуте відчуття незабутності у власній державі...
***
Розповідаючи про події перебування на території Донецької і Луганської областей, я, звичайно, не в змозі розповісти про всіх людей, з якими довелося зустрітися, поспілкуватися, та навіть мовчки вислухати долю їх життєвих поневірянь... Але хочу згадати про десятирічного хлопчика, з яким познайомилися під час нашої зупинки на нічліг у селі Щедрищеве під Сєвєродонецьком. На базі відпочинку він перебував разом із мамою, яка тут тимчасово підробляє. Звичайно, що перебуваючи влітку без друзів, на самоті із маминими командами на кшталт "сходи" та "принеси", хлопчині було м'яко кажучи сумно. І раптом, зовсім несподівано для нього на порожню базу заселяється "десант" невідомих йому "артистів"! Данил, а саме так звуть хлопчину, просто не знаходив собі місця від щастя. Він перезнайомився з доброю половиною "гастролерів" і за декілька годин став для всіх як "син полка". Між дружніми розмовами і імпровізованими діалогами він ще встигав виконувати роль екскурсовода на громадських засадах. Водив дорослих дядечків і показував ті місця, де колись навколо бази стояли військові, розповідав про побачене очима дитини, а для тих, з ким найбільше подружився приносив "сувеніри" – гільзи від автоматних і кулеметних патронів, елементи та залишки гранатних розтяжок, які залишилися після боїв.



Коли ж прийшов час прощатися, біля автобуса (двоповерховий автобус Данил бачив вперше в житті) ним було влаштовано фотосесію, обмін сувенірами, адресами друзів на сайтах. У подарованій йому футболці "КВН проти ненависті" і з горою книг та журналів від Асоціації "КВН України", він ще довго дивився у слід автобуса, немов проводжав кращих друзів, з якими наразі познайомся лише десять годин тому...
***
Я навмисне випускаю із розповіді моменти з переїздами, зупинки на блокпостах, пейзажі прифронтової зони, якість доріг... Це вже зараз на душі спокійно і затишно, а тоді ні-ні, а часом легенький вітерець тривоги й нагадає, що до передової, на якій йдуть запеклі і криваві бої, якихось 20-25 кілометрів. Тому щоразу, минаючи черговий блокпост і, дивлячись на солдат, ловиш себе на думці, що лише за останні півтора роки зрозумів зміст слів "війна та мир" у кільканадцять разів більше, ніж за все попереднє життя, з урахуванням уроків історії, прочитаних книжок, побачених фільмів... Чому саме зараз згадав про війну і військових? Поясню...

Рубіжне. Де була можливість, скрізь військових, біженців, переселенців, дітей-сиріт запрошували на наші виступи, їх вітали... Та лише в Рубіжному видався момент і вистачило часу познайомитися та поспілкуватися із хлопцями, одягненими у форму української армії. Вони були вдячні і щасливі, що і в них випала можливість переглянути непересічний для їх теперішнього життя захід. З відомих причин не називатиму ні їх імена, ні прізвища... Скажу, що прибули вони в зону АТО із міста Хмельницький. Тяжкі бронежилети, маскувальне вбрання, зброя говорили про те, що це суворі, досвідчені, перевірені боями вояки! Але їх обличчя під час концерту світилися від радощів і посмішок, немов у малюків, яких вперше дорослі привели на циркову виставу... Дуже хочеться, щоб вони повернулися додому неушкодженими і з такими ж світлими і усміхненими обличчями, які запам'яталися нам…



Слов'янськ. Це був останній день нашого перебування на Донбасі і останній виступ в запланованій подорожі. Проект "КВН проти ненависті" тут був частиною великої святкової програми, яке місто організувало на честь Дня молоді. Посеред центральної площі, про яку рік тому ходило багато пліток російської пропаганди щодо звірства "укропів", які нібито тут розіп'яли на хресті трирічну дитину на очах матері і таке інше... Згодом було розвінчано цей міф і навіть розпізнали і назвали особу (вибачте, але жінкою її назвати важко), яка на камери "оплакувала закатованого сина". Що й казати, про роботу російських журналістів – "очевидців" тих подій, якщо навіть згадувана ними площа має зовсім іншу назву! Та хіба тоді хтось з них про це думав?! Головне було якнайшвидше донести "смажений факт" звірств українців!!!
Минув рік... І ось на цій площі міста встановлена велика сцена і організовано святковий концертний марафон. На сцені нон-стопом виступали учасники художньої самодіяльності Слов'янська, даруючи людям, що заповнили територію перед сценою, довгоочікуваний позитив, який як ніколи їм саме зараз потрібен! Приємно, що свою порцію гарного настрою місцевим додали і команди Асоціації "КВН України". Ведучі наших концертів Василь Крайняй і Ольга Виговська наприкінці виступів подякували щедрим на оплески глядачам за теплий прийом та пообіцяли, що ми ще повернемося на землі Донбасу із гумором українських команд КВН.



***
Спогад про тиждень мандрів дорогами Донбасу і зустрічі із глядачами на концертах мабуть ще довго будуть жити в серцях і душах всіх учасників проекту. Якщо про таке можна взагалі колись забути. Та хочу не оминути ще один факт, який, як на мене, вартий уваги. За всі організаційні, технічні, політичні моменти подорожі відповідав добре знайомий тандем керівників АКУ – ідейний лідер проекту, виконавчий директор Асоціації "КВН України" Володимир Виговський та її президент Михайло Агранат, який до речі – мешканець Горловки. Чітко налагоджена робота всіх служб і дисципліна у виконанні поставлених завдань проекту надали можливість у важкому графіку пересувань дорогами Донецьких та Луганських областей викроїти для всієї делегації декілька вільних годин і відвідати знаменитий Святогірський історико-архітектурний заповідник.



Не буду зупинятися на подробицях перебування нашої делегації у стінах храму, залах історичних музеїв, підземних коридорах лаври – про це можна прочитати, а краще побачити на власні очі. Я, як і всі християни, перебуваючи в храмі купив за традицією декілька свічок, щоб поставити їх своїм близьким людям "за здравие" і "за упокой". Але цього разу придбав на дві свічки більше. Однією пом'янув жертви цієї безглуздої війни, всіх загиблих солдат і мирних мешканців Донбасу. Ну а другу, звичайно, запалив, щоб у всіх живих якомога швидше життя стало мирним, спокійним і безпечним. Хорони Боже!

Епілог.
Заключним акордом був нічний переїзд до столиці. Вже вранці автобус прибув у Київ. Втомлені, але задоволені чесно зробленою справою, всі учасники проекту "КВН проти ненависті" поспішали по своїх домівках. Попереду нові плани, нові мрії... Таке життя і так влаштована людина. Вона завжди в пошуках, у бажанні досягнути кращого, в погоні за черговою мрією. І на цьому шляху перед нею завжди виникає вибір! Головне не помилитися і прийняти правильне рішення. Ну власне, з цих роздумів і починалися мої спогади про цей цікавий і надважливий проект. Добре, що ми не помилилися і зробили вірний вибір.

Ігор УРБАНСЬКИЙ, головний редактор Асоціації "КВН України"

Фото Сергія Денисенка та Романа Маци.
Більше фото тут

 

 

 

 

 

 

 


рух взаємодопомоги "Зігріймо серця"

Волонтерський рух "ЗІГРІЙМО СЕРЦЯ". Группа в соцмережі Фейсбук для об'єднання й взаємодопомоги

А ти передплатив газету?

Районна газета

Передплатний індекс - 61667
Будь в курсі новин!

_______________

Офіційні сайти

 

Асоціація міст України

Статистика

1660954
CьогодніCьогодні2613
ВчораВчора3949
На цьому тижніНа цьому тижні17991
У цьому місяціУ цьому місяці62609
З початкуЗ початку1660954

Besthosting