Крапки над «і»… (оригінальна версія, без цензури) Друк
Неділя, 05 березня 2017, 07:45

Зимова пора, особливо для пенсіонерів, довга… По телевізору – сучасні шоу, турецькі серіали, «битва екстрасенсів», тощо. А над цим телевізійним спектром переважає парад новин, і акценти в них співпадають із настроєм зимового сезону – такі ж одноманітно-тривожні, бурхливо-опадні, приземлено-зневірливі. На душі від таких новин у людей похилого віку ні здоров’я, ні бадьорості не додається, та ще й ніяк не прийде розуміння змін в державі та суспільстві.

Ось такої зимової днини під «гарячу руку» трьох іменитих громадян нашого району потрапила районна влада. (див. рай. газету за 24 лютого 2017 року). І як у класика російської літератури – «смешались в кучу кони, люди…» - це про тези в статті відомих нам людей:

- «знищено пам’ятники комуністичної минувшини, замінено назви населених пунктів та вулиць». (Дійсно, «минувшини», хоча великі та добрі справи зроблено в нашому районі саме  в минулому, і свідомі люди це добро пам’ятають. Проте одними згадками сьогодення не наповнити, маємо йти далі, і, бажано, без комуністичної ідеології – що вмерло, того вже не воскресити).

- «хто прийняв рішення про знищення соціально-виробничої інфраструктури в нашому районі?»

Не хочу навіть окреслювати абсурдність такого запитання, бо таких документів, рішень «про знищення» апріорі бути не може. Мені цікаво, а хто ж був при владі у нас в 90-і, 2000-і роки, коли розпайовувались землі і колгоспне майно, нарощувались борги за енергопостачання і по заробітній платі в міжгосподарському (не державному, не комунальному) таборі «Мрія»?

І з чиєї мовчазної згоди усі промислові підприємства стали акціонерними, тобто приватними? Всі ж розуміють,  хазяїн сам знає, що  робити зі своєю власністю.  То  до кого спрямувати запитання про руйнацію наших підприємств?

Хто і в які кабінети їздив, щоб не допустити руйнування села? Чи блокувалися  і яким чином, спущені «зверху» директиви?

Ще  в 1997 році завмерло завершення державою будівництва телевежі в с. Ольгине (паралельно виникає питання – хто і навіщо в 2001 році переклав цей «гембель» з державних плечей на районні)?

Що стосується, так званої в народі, телевежі, то:

- по-перше, її продаж було ініційовано депутатами  ще у 2012 році;

- по-друге, всі процедурні дії виконувались у правовому полі (якщо в кого виникають сумніви, - доведіть свою правоту через судочинство);

- по-третє, з аукціону телевежа була продана у травні 2016 року, нотаріально договір купівлі-продажу підписано на початку листопада цього ж року.

За цей період ні Київ, ні Херсон навіть натяку не зробили, що ці  металеві конструкції можливо хоч якось використати. І як на мене, питання щодо неї необхідно поставити  в іншій площині – що має переважати:  доля безперспективного, морально застарілого та пошкодженого корозією об’єкту чи здоров’я, і навіть життя молоді, яка робила «селфі» на цій вежі, випробовувала свої екстрим-здібності?

Тож акцент дописувачів – «шито-крито» - щодо продажу – не лише некоректний, а й викликає запитання:    депутати районної ради 2-х скликань – вони що, всі «пов’язані»?

До речі, про депутатів. Якщо вже виникли запитання, чому депутатський корпус зменшився з 36 до 26 осіб (а не до 24, як ви акцентуєте, шановні дописувачі), то зверніть увагу на статтю 16 Закону України «Про місцеві вибори» .

У вас виникло питання, чому Кочубеївська ОТГ не знаходить належної підтримки у районі? Відповідь одна – новостворене об’єднання щиро радіє своїй самостійності та зі слів її мешканців – «бажаючих  жити під Високопіллям більше немає». То ж і підтримку громада шукає і знаходить в Києві та обласному центрі. Що їм ми?

Вважаю неетичним ставити під сумнів факт відкриття скверу  імені нашого поета В. Я. Кузьменка (Я саме так зрозуміла ваше запитання). Увічнення пам’яті поета, автора неперевершеного гімну Високопіллю відбулось саме за ініціативи громадськості, формат пам’ятного знаку узгоджено із рідними В. Я. Кузьменка, і місце обране лише з прагматичних питань – зберегти від рук, що «чешуться» після відвідин барів. Така реальність, об’єктивна, а не надумана вами, мої шановні.

Більше не маю наміру коментувати ваші «виперли», зазначу єдине і останнє.

Читаю нашу районку постійно, але «спалити мости», - більше її не виписувати, мене спонукав  цілий ряд  дописів та матеріалів, що за останні півроку не додали газеті ні грошей, ні слави. Третина публікацій – очевидний піар на відому перспективу владної особи, а різноманітним інтерв’ю шана одна – до сміттєвого баку.

Жителька смт. Високопілля
Тетяна Іванівна Випусток